Карантин – це форс-мажор
Верховна Рада України запровадила комплекс правових норм, спрямованих на захист прав фізичних та юридичних осіб під час карантину, та обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідний Закон (проект № 3219) щодо запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) прийнято на позачерговому засіданні 17 березня 2020 року.
Зокрема, юридичний факт запровадження карантину віднесено до форс-мажорних обставин (що, власне кажучи, є абсолютно очевидним).
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Відповідно до Цивільного та Господарського кодексів, сторона яка зазнала впливу форс-мажору звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов’язань.
Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
