Куди звертатися за скасуванням арешту на квартиру

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, є різновидом негаторного позову<strong>Негаторний позов</strong> - позов власника до третіх осіб про усунення перешкод, пов'язаних із здійсненням прав щодо користування та розпорядження майном.</p> <p>Позивачем по негаторному позову можуть виступати:</p> <p>- власник;</p> <p>- титульний власник, у тому числі право якого засновано на договорі;</p> <p>- суб'єкт обмеженого речового права.</p> <p>Відповідачем за цим позовом є особа або орган, який обмежує права власника. і можуть бути розглянуті судом цивільної юрисдикції. Розгляд цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено. Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов виключно разом з кримінальною справою, що надійшли до суду з обвинувальним висновком.

Відповідне рішення міститься в постанові № 643/3614/17 Великої палати Верховного суду від 8 листопада 2019 року.

Позивачі посилалися на те, що у 2008 році постановою слідчого прокуратури було накладено арешт на майно обвинуваченого, зокрема, на квартиру. При цьому в зазначеній постанові слідчого міститься посилання на ту обставину, що вказана квартира належить одному з позивачів на праві спільної сумісної власності.

Вироком районного суду цього позивача визнали винним у вчиненні навмисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Позивачі посилалися на те, що зазначена вище квартира належать їм на праві спільної часткової власності, просили позов задовольнити.

Заочним рішенням районного суду позов задоволено. Знято арешт з квартири, накладений постановою прокуратури. Виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо арешту на вказану квартиру. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду заочне рішення районного суду скасовано. Провадження у справі закрито. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що питання зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в межах кримінального провадження, має вирішуватися в порядку КПК України і не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства на що позивачі подали касаційної скарги.

Велика Палата вирішила, що висновок апеляційного суду про те, що питання про виключення майна з-під арешту повинно розглядатися в порядку, передбаченим КПК України є необґрунтований.

Арешт на спірне майно було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою чинним нормативно-правовим актом.

Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов виключно разом з кримінальною справою, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, і тільки в разі, якщо його заявляє той, кому було завдано матеріальної шкоди від злочину і який ставить вимогу про його відшкодування до обвинуваченого або до тих, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (ч. 1 ст. 28 КПК України 1960 року).

Особи пред’являли позов не в зв’язку з нанесенням їм матеріальних збитків обвинуваченим, а на підставі необґрунтованого обмеження їх права власності постановою слідчого.

Так, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають як спосіб захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин і можуть бути розглянуті судом цивільної юрисдикції. З урахуванням вищенаведеного, рішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.