Надання додаткового строку для примирення подружжю при розлученні є виключно правом суду

До такого висновку прийшов Верховний суд, розглядаючи справу за позовом чоловіка до дружини про розірвання шлюбу.

Так, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, розірвано шлюб між ОСОБА_1 (чоловік) та ОСОБА_2 (дружина).

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки сторони тривалий час не підтримують подружніх відносин, позивач категорично не бажає їх поновлювати, подальше сімейне життя подружжя і примирення неможливе, шлюб існує формально.

ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі вказала, що вона не бажає розривати шлюб, хоче зберегти сімейні відносини з позивачем; місцевий суд не вжив усіх необхідних заходів щодо примирення подружжя згідно з вимогами ст. 111 СК України.

Після аналізу касаційної скарги та матеріалів справи Верховний Суд зазначив, що згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Відповідно до ст. 112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.

Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з’ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Висновки: важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Із повним текстом Постанови Верховного Суду від 30 травня 2019 р. у справі № 442/6319/16-ц можливо ознайомитись тут.