Куди звертатися за скасуванням арешту на квартиру
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, є різновидом
Позивачем по негаторному позову можуть виступати:
- власник;
- титульний власник, у тому числі право якого засновано на договорі;
- суб'єкт обмеженого речового права.
Відповідачем за цим позовом є особа або орган, який обмежує права власника. і можуть бути розглянуті судом цивільної юрисдикції. Розгляд цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено. Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов виключно разом з кримінальною справою, що надійшли до суду з обвинувальним висновком.
Відповідне рішення міститься в постанові № 643/3614/17 Великої палати Верховного суду від 8 листопада 2019 року.
Позивачі посилалися на те, що у 2008 році постановою слідчого прокуратури було накладено арешт на майно обвинуваченого, зокрема, на квартиру. При цьому в зазначеній постанові слідчого міститься посилання на ту обставину, що вказана квартира належить одному з позивачів на праві спільної сумісної власності.
Вироком районного суду цього позивача визнали винним у вчиненні навмисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Позивачі посилалися на те, що зазначена вище квартира належать їм на праві спільної часткової власності, просили позов задовольнити.
Заочним рішенням районного суду позов задоволено. Знято арешт з квартири, накладений постановою прокуратури. Виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо арешту на вказану квартиру. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду заочне рішення районного суду скасовано. Провадження у справі закрито. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що питання зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в межах кримінального провадження, має вирішуватися в порядку КПК України і не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства на що позивачі подали касаційної скарги.
Велика Палата вирішила, що висновок апеляційного суду про те, що питання про виключення майна з-під арешту повинно розглядатися в порядку, передбаченим КПК України є необґрунтований.
Арешт на спірне майно було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою чинним нормативно-правовим актом.
Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов виключно разом з кримінальною справою, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, і тільки в разі, якщо його заявляє той, кому було завдано матеріальної шкоди від злочину і який ставить вимогу про його відшкодування до обвинуваченого або до тих, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (ч. 1 ст. 28 КПК України 1960 року).
Особи пред’являли позов не в зв’язку з нанесенням їм матеріальних збитків обвинуваченим, а на підставі необґрунтованого обмеження їх права власності постановою слідчого.
Так, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають як спосіб захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин і можуть бути розглянуті судом цивільної юрисдикції. З урахуванням вищенаведеного, рішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.