Про момент виникнення у банку права пред’явити вимогу до поручителя
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 листопада 2015 р. розглянув справу № 6-1904цс15 за позовом поручителя до «Родовід Банк» про визнання поруки припиненим.
При розгляді була висловлена наступна правова позиція. Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання. Отже, порука є спеціальною додатковою мірою майнового характеру, спрямованою на забезпечення виконання основного зобов’язання.
Підставою для поручительства є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, і кредитором боржника.
Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У випадку, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
У справі, що переглядалась, суд касаційної інстанції, всупереч вищевказаним вимогам закону, прийшов до висновку про те, що підставою для визначення моменту виникнення у банку права пред’явити вимогу до поручителя є підпункт 3.2.3.8 договору застави, хоча поручитель не є стороною цього договору.
