Новий порядок відчуження транспортних засобів

18 листопада 2015 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів», яка набрала чинності 19 листопада 2015 року.

прайс ціна калькулятор

Вказаною постановою було внесено зміни до:

Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 138 (далі — Порядок реєстрації ТЗ);

Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. № 694;

Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200.

Що змінилося у порядку відчуження транспортних засобів (далі — ТЗ)?

Перше, про що дізналися з публікацій ЗМІ, це «довідки-рахунки скасували». Дійсно, принципово новий підхід закріплено до визначення документів, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів (п. 8 Порядку реєстрації ТЗ).

Тепер такими документами є:

1) договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

2) укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

3) нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

4) договори купівлі-продажу нових транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб’єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою;

5) свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;

6) рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;

7) рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;

8) копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

9) довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

10) акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

11) митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

12) договір фінансового лізингу;

13) акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби;

14) інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.

Дійсно, такого документа, як «довідка-рахунок» немає в цьому переліку.

Натомість, окремо визначені нотаріально посвідчені договори та договори, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів.

Отже, із набуттям чинності постановою Кабінету Міністрів України № 941 звернення за посвідченням договорів про відчуження ТЗ трохи зросли.

Згадаємо, які нюанси мають договори щодо розпорядження ТЗ:

І. Розмір державного мита за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин та механізмів, встановлений пунктом «г» Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»:

– дітям, одному з подружжя, батькам: 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 грн.);

– іншим особам: 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).

ІІ. Розмір та порядок оподаткування доходів з продажу обміну, успадкування та дарування ТЗ, наявність оціночної вартості визначається статтями 173, 174 Податкового кодексу України (далі — ПК):

1) дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу – 5 % (абзац 1 п. 173.1 ст. 173 ПК).

Дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна, що здійснюються фізичними особами — нерезидентами, оподатковується згідно з цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу — 15 % або 20 % (п. 173. 6 ст. 173 ПК);

2) дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопедавизначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку (Мінекономрозвитку), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом (абз. 4 п. 173.1 ст. 173 ПК).

На сьогодні інформація стосовно середньоринкової вартості транспортного засобу розміщена на сайті Мінекономрозвитку за посиланням: http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice.

Проте на практиці можна побачити, що на вказаному веб-сайті відсутні деякі моделі та марки автомобілів. У такому випадку вибору у платника податків не залишається — оціночна вартість автомобіля визначається згідно із законодавством стосовно оцінки майна.

Необхідно звернути увагу, що вказані вище норми стосуються лише легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

У випадку, коли посвідчується договір купівлі-продажу (обміну) іншого транспортного засобу (вантажного автомобіля і т.д.), дохід визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом (абз. 2 п. 173.1 ст. 173 ПК).

І одразу варто зауважити, що вже в абз. 2 п. 173.4. ст. 173 ПК міститься суперечність наведеній вище нормі, а саме вказано: «нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу (міни) об’єктів рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) за наявності документа про оцінку майна та документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної в договорі»;

3) вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, отриманих у спадщину чи дарунок, які підлягають оподаткуванню згідно зі ст. 174 ПК, визначається у порядку, встановленому абзацом третім пункту 173.1 статті 173 ПК (п. 174.7 ст. 174 ПК).

На підставі наведеного можна дійти висновку, що визначення середньоринкової вартості або оціночної вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів при їх відчуженні (продаж, міна, дарування тощо) або спадкуванні є необхідним лише якщо при цьому виникає обов’язок сплатити податок. В іншому випадку вартість вказаних ТЗ визначається в договорі за загальними нормами цивільного законодавства — за домовленістю сторін;

4) дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню;

дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу — 5 % (п. 173.2 ст. 173 ПК).

Наведений вище порядок оподаткування застосовується також до успадкованого та отриманого в подарунок транспортного засобу (п. 173.7 ст. 173 ПК). Тобто порядок оподаткування буде однаковий незалежно від способу набуття ТЗ;

5) у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа — підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку. При цьому податковий агент утримує податок з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві (абз. 1 п. 173.3 ст. 173 ПК). Таким чином, у ПК закріплено підхід до визначення черговості продажу ТЗ: зазначення у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві;

6) нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу або міни ТЗ за наявностідокумента про сплату до бюджету податку, визначеного відповідно до наведених вище норм; документа про оцінку ТЗ (у разі визначення доходу відповідно до такої оцінки). При цьому платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи (абз. 7 п. 173.4 ст. 173 ПК);

7) нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу (міни), про вартість кожного договору та про суму сплаченого податку у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. Аналогічна норма встановлена щодо посвідчення договорів про продаж (міну) та дарування нерухомого майна.

ІІІ. У законодавстві немає вимоги обов’язкового зняття ТЗ з обліку перед укладенням договору про відчуження.

ІV. Відповідно до п. 33 Порядку реєстрації ТЗ їх перереєстрація проводиться у разіотримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників — юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

При цьому обов’язок такої перереєстрації встановлено пунктом 7 вказаного Порядку: власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи. При цьому в реєстраційних документах зазначається місце реєстрації (проживання) фізичної особи (для внутрішньо переміщених осіб — місце проживання на підставі відповідних документів) або місцезнаходження та стоянки юридичної особи, за якою реєструється транспортний засіб (п. 24 Порядку реєстрації ТЗ).

V. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження ТЗ діють загальні норми і правила щодо укладення правочинів:

наявність згоди подружжя сторін договору або наявність у представника за довіреністю повноважень подавати заяви щодо визначення сімейного стану осіб;

можливість укладення договору представником за довіреністю (за умови наявності у представника необхідних повноважень). При цьому питання про перевірку того факту, що довіритель є живим, має вирішуватись на загальних засадах — так само, як при вчиненні будь-якої нотаріальної дії за участю представника;

дотримання вимог ст. 55 Закону України «Про нотаріат» щодо місця посвідчення правочинів.

VI. Під час посвідчення деяких договорів, видачі свідоцтв про право на спадщину необхідним є зазначення факту реєстрації прав власності або інших речових прав на майно (якщо така реєстрація має здійснюватись відповідно до законодавства). Відповідно до положень Порядку реєстрації ТЗ сервісними центрами МВС здійснюється реєстрація самих транспортних засобів, а не прав на них. Законодавством не передбачена реєстрація прав власності або інших речових прав на транспортні засоби.

Поділитись публікацією:

столичний адвокат Київ украдвокат