Оціночні судження спростувати не можна | Адвокат Богдан Черноуз

Оціночні судження спростувати не можна

Слід розділяти оціночні судження від тверджень про факти. Для спростування недостовірної інформації та захисту честі і гідності суди повинні правильно розмежувати оціночні судження від тверджень про факти. При цьому спростування недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності.

До такого висновку прийшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-13198св17. ВССУ не погодився з висновками нижчих судів про те, що поширена відповідачем інформація про позивача є недостовірною і порушує його права, свободи, ганьбить честь і гідність та ділову репутацію, оскільки не було надано належних доказів, що її підтверджують.

Колегія суддів роз’яснила, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, є вона фактичним твердженням або оціночним судженням.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, що, будучи вираженням суб’єктивної думки та поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Суду потрібно уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, це є порушенням самої свободи поглядів – основної частини права, гарантованого ст. 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Судам слід оцінити, чи є поширене висловлювання суб’єктивною оцінкою реальних фактів, подій і подано воно в формі, яка адекватно, недвозначно характеризує суб’єктивний характер судження, або викладено в формі категоричного висновку, якоїсь оцінки певних фактів, що при судовому розгляді виявилися помилковими, – йдеться в рішенні.

Також роз’яснено, що вимога про спростування недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, так як не має компенсаційного і майнового характеру, але на засоби масової інформації може бути покладено обов’язок опублікувати спростування, в разі, якщо доведена її недостовірність.

Поділитись публікацією:

столичний адвокат Київ украдвокат