Коли може бути проведено огляд житла

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду роз’яснив, коли може бути проведено огляд житла чи іншого володіння особи.

Так, орган досудового розслідування обвинувачував чоловіка у тому, що він, перебуваючи на четвертому поверсі будинку поряд із квартирою, до якої прилаштована колясочна кімната, реалізуючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, за допомогою металевих плоскогубців пошкодив серцевину замка вхідних дверей і проник до приміщення колясочної, звідки викрав вовняну ковдру вартістю 320 грн, яка належить потерпілому.

Залишивши приміщення колясочної, чоловік поклав ковдру на заднє сидіння автомобіля, за кермом якого перебував його брат, та збирався покинути зазначене місце, однак свого злочинного умислу до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції. Такі дії чоловіка орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення.

За вироком місцевого суду його було виправдано за ч. 3 ст. 185 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України  у зв’язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Апеляційний суд в порядку ст. 404 КПК України змінив вирок місцевого суду, та визнав чоловіка невинуватим у пред’явленому обвинуваченні. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Статтею 13 КПК України передбачено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно частини 1 статті 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті. Відповідно частини 2 вказаної статті процесуального закону під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Таким чином, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що після прибуття працівників поліції на місце за викликом слідчий поліції у присутності двох понятих та за участю, зокрема, брата виправданого, провів огляд місця події під час якого було вилучено троє плоскогубців та одні щипці, а також ковдру.

За даними, що зафіксовані у протоколі, складеному за результатом цієї слідчої дії, як підставу для огляду автомобіля слідчий указав надання братом виправданого дозволу на здійснення цього огляду автомобіля.

Разом з тим, із технічних засобів фіксації судового засідання, вбачається, що брат виправданого під час допиту місцевим судом указав на те, що згода на огляд автомобіля ним була надана під тиском працівників поліції, які погрожували йому кримінальною відповідальністю і віддібранням автомобіля на штрафмайданчик.

Верховний суд зазначив, що прокурор не надав будь-яких доказів на спростування показань свідка у цій частині, більше того матеріали кримінального провадження, окрім вказівки в протоколі огляду, не містять даних, які би вказували на те, що свідок добровільно надав згоду на огляд автомобіля.

Наведені обставини ставлять під сумнів добровільність згоди, оскільки не були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали здатність свідка висловлювати свою справжню думку.

Верховний Суд погодився з позицією суду першої інстанції, який визнав протокол огляду місця події, зокрема з цих підстав, недопустимим доказом.

Більш детально див. постанову у справі № 756/11581/15-к від 6 жовтня 2021 року.